твір на тему чи можливий сучасний світ без війни
Весна вже давно почалась, але саме 9 травня все буяє і кипить у цвіту; у цей день найкрасивіша весна, найбільший цвіт, найчарівніші квіти, наймиліша музика і найдобріші люди.
Ознайомити дітей з українськими народними традиціями та обрядами зустрічі весни; виховувати зацікавленість ними і повагу до них; показати красу і поетичність народних обрядів. Весна – це пора року, що приносить нам особливу радість, адже з її приходом оживає весь навколишній світ, все навкруги вдягається у свіже запашне листя, квіти.
За їхнє турботливе ставлення до дітей, теплу атмосферу в колективі, якісну підготовку наших малят, прищеплені духовні цінності, постійну психологічну підтримку та зразкове виховання. Коли лютий перемагає - морозить, тріщить, крутить а тільки - но березень набирає сили - тут уже відразу сонце пригріває, з’являються калюжі, дзюрчать струмочки, біжить вода, із сонечком бавиться… і раптом усе знову починає морозцем стягувати.
Війна як спосіб вирішення міжнародних проблем, яка несе із собою масові руйнування і загибель величезної кількості людей та породжує прагнення до насильства і дух агресії, засуджувалася мислителями - гуманістами всіх історичних епох. Сьогодні уряди більшості країн усвідомлюють неможливість використання ядерної зброї для досягнення будь - яких економічних чи політичних цілей, настільки великі руйнівні наслідки ядерних ударів. Складіть невелике есе 8 речень на тему роблячи добро людям ви перш за все допомагаєте собі використавши в ньому 2 ускладнених однорідними членами реченя. Ллється кров у чечні і косово, у сьєрра - леоне й ольстері, у палестині й ізраїлі… і скрізь гинуть чиїсь батьки, чоловіки, брати, сини… іде по усьому світові нова війна, ім’я якої — тероризм. Ми вірили, що кожна людина, яка побачить ці ліхтарики зупиниться, прочитає наші гасла про мир та задумається про своє життя, навколишнє середовище, і стане добрішою та миролюбнішою. Вони схожі і мало хто знайде різницю між причинами такої схожості, але посмішка правої половинки обличчя завжди заставляє рухатися м’язи лівої половинки.
Крім цього, у 150 регіональних і локальних війнах після другої світової війни, загальна тривалість яких складає понад 500 років, було знищено понад 20 мільйонів людей, тобто вдвічі більше, ніж за час першої світової війни.
Війна є злом, причиною котрого, як і зла в людині взагалі, - є гріховне зловживання богоданною свободою, „бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, крадіжки, лжесвідчення, хула. Монтеск’є і руссо спростовують висновок спінози, стверджуючи, що джерела конфлікту перебувають не так у головах людей, як у природі суспільної діяльності. Гумплович, автор книги „расова боротьба”, розглядав суспільство як сукупність „груп людей, які нещадно борються між собою за вплив, виживання та панування”. В основі всіх суспільних процесів лежить устремління людей до задоволення особистих матеріальних потреб, яке, на думку автора, неминуче поєднане з використанням насильства та примусу.
Держава використовує силу, якщо після оцінки перспектив на досягнення успіху бажані цілі здаються привабливішими, аніж усі задоволення від мирного життя. Адже якщо війнам між державами з тих чи інших причини запобігти неможливо, то війна - цей злощасний об’єкт сьогоденних дискусій, за глибоким переконанням гроція, повинна вестися у відповідності до принципів права і гуманності. Сама назва знаменитого трактату гроція „про право на мир і на війну” не покриває всієї зони застосування міжнародного права, але вона, безперечно, покриває один з його головних об єктів. Вона вимагає водночас хоробрості й розрахунку, ніколи розрахунок не виключає ризику, готовність приймати небезпеку на всіх рівнях по черзі знаходить свій вияв то в обачливій стриманості, то в зухвалій відчайдушності. „від самого початку сюди домішується гра можливостей і ймовірностей, везіння і невезіння, й у ритмі цієї гри бринить кожна нитка, груба чи тонка, з яких зіткана її тканина, що дуже уподібнює таку людську діяльність як війна до гри в карти”. Можливо, великими війнами слід вважати саме такі, які, підкоряючись розбурханим пристрастям, кінець кінцем вислизають з - під впливу людей, котрі перебувають у ілюзії, що управляють ними.
Ситуація, коли воєнна мета - перемога - заступає собою будь - яку іншу мету мирного спрямування, ще невідворотніше дала про себе знати під час другої світової війни.
Катастрофічні наслідки гіперболізованої війни постфактум були почасти списані на одержиме прагнення домогтися воєнної перемоги будь - якою ціною і будь - якими засобами.
В 1949 році сша та їхні союзники створили воєнно - політичний блок нато, а європейські країни соціалістичного вибору сформували у 1955 році організацію варшавського договору, яка проіснувала до 1990 року.
Ряд учених - суспільствознавців пояснюють причини воєн уродженою властивістю людини до насильства, інстинктом руйнування, агресивністю щодо подібних собі. Конкретні прояви тих чи інших психологічних рис людей у кінцевому підсумку обумовлені реально існуючими економічними та соціально - політичними відносинами.
Саме за стану всезагальної війни і протиборства (відсутність громадянського суспільства, державної організації, державно - правового регулювання життя людей) людина спроможна робити все, що завгодно і проти кого завгодно. Хоч як це парадоксально, але до думки, що людство може вижити в умовах атомного протистояння, лише позбувшись війни як засобу вирішення міждержавних конфліктів, першими прийшли ті вчені, які своїм розумом і руками створили саму атомну зброю - а. Гонка озброєнь - це неминучі величезні витрати інтелектуальних і фізичних сил людства, матеріальних і фінансових ресурсів, вона перешкоджає позитивному вирішенню найважливіших проблем людей, підвищенню рівня їх життя. У виграші від продовження гонки озброєнь залишається лише військово - промисловий комплекс (виробники зброї, генералітет, державна бюрократія, мілітаризована наука). Ось чому таке важливе значення має проведення конверсії військово - промислового комплексу, перехід від мілітаризації економіки до економіки роззброєння, переключення військового виробництва на випуск мирної продукції. У статуті оон з’явилася стаття 33 „мирне розв’язання суперечок”, якою передбачено, що „сторони, які беруть участь у будь - якій суперечці, продовження якої може загрожувати підтриманню міжнародному миру і безпеці, повинні перш за все намагатися розв’язати її шляхом переговорів, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних округів або угод чи іншими мирними засобами за власним вибором”. існує шість широких категорій розуміння миру, що сформувалися історично в рамках західної традиції дослідження миру, зокрема за останні п’ятдесят років (після іі світової війни). Це не означає, що всі дослідники дотримувалися раніше однієї точки зору, зараз іншої, що сьогодні більшість дослідників цієї галузі приймають шосту категорію. Пізніше ідея миру була модифікована в тлумачення миру як динамічного балансу, що включає політичні, соціальні, культурні та технологічні фактори; війна ж – наслідок порушення цього балансу.
В хх ст в епоху двох світових воєн відкрили перший антибіотик — сальварсан, який був успішно використаний при лікуванні сифілісу, уперше отримали інсулін, відбулося відкриття пеніциліну, здійснили першу трансплантацію нирки від людини до людини.
іншими словами, якщо люди помирають від голоду, коли у світі є можливість їх нагодувати, чи помирають від хвороб, коли є необхідні ліки, то тоді ми можемо говорити про існування структурного насильства, оскільки альтернативні структури теоретично можуть не допустити ці смерті. П ротягом 1970 - 80 років в рамках феміністського напрямку була розроблена четверта концепція дослідження миру, яка розширила розуміння негативного та позитивного миру до особистісного рівня. Нове визначення миру передбачало не тільки виключення організованого насильства на макрорівні (наприклад, війна), але й неорганізоване насильство на мікрорівні (знущання на війні чи домашнє насильство). До того ж, концепція структурного насильства таким чином була розповсюджена на індивідуальні, макро - і мікро рівневі структури, що шкодять чи дискримінують окремих індивідів чи групи.
Виходило, що феміністична модель миру включала в себе в широкому сенсі всі види насильства над людьми від індивідуального до глобального рівня, доводячи, що це є необхідною умовою для мирного існування планети.
Мир з навколишнім середовищем розглядається як центральний пункт даної теорії миру, в якій людина є однією із багатьох живих істот, що населяють землю, а доля планети представляється найважливішою метою. Цей вид теорії цілісного миру не має духовного виміру, мир в ньому визначається з урахуванням всіх форм фізичного насильства над людьми та навколишнім середовищем. Ця теорія миру базується на духовності, фокусується на внутрішньому мирі, вважаючи, що всі аспекти зовнішнього миру, від індивідуального рівня до рівня навколишнього середовища, повинні базуватися на внутрішньому мирі. Одні промовці закликали посилити функції держав для встановлення миру на землі, адже сама держава має виконувати свої обов’язки і тільки тоді вимагати відповідальності народу.
Я хочу, щоб під крилами голубки зустрічалися представники різних релігій, представники влади різних країн світу для того, щоб відстояти людську гідність, розгублену та принижену у війнах, насильствах, зловживаннях, несправедливостях та будувати нову цивілізацію. Згадки про нього ми можемо знайти ще в стародавні часи, в творах античних філософів та мислителів (гесіод, геракліт, платон, аристотель) в стародавньому римі (цицерон, римські юристи). Спираючись на цінності християнства, на теорії епохи відродження, мислителі та деякі політики періоду середньовіччя та раннього нового часу почали висувати проекти „вічного та справедливого миру”, закладаючи тим самим гуманістичну традицію пацифізму.
Пацифізм тісно пов язаний зі спротивом війні, але не тотожний йому, оскільки деякі рухи виступають проти воєн з огляду на непацифістські причини і за допомогою непацифістських засобів. Геракліт, наприклад, вважав, що “війна є батьком і матір’ю всього; одним вона визначила бути богами, іншим – людьми; одних вона перетворила на рабів, інших – на вільних”. Визнаючи війну злом, церква усе ж не забороняє своїм чадам брати участь у бойових діях, якщо мова йде про захист ближніх та відновлення порушеної справедливості. Православ я за всіх часів ставилося з найглибшою повагою до воїнів, що ціною власного життя оберігали життя і безпеку ближніх, усвідомлюючи, що саме їх стосуються слова христа. Це були дні, пов’язані з міфічними подіями з життя ісуса, з найважливішими релігійними святами; військові дії також припинялися у дні, призначені церквою для роздумів і молитов в період „святвечора” і посту.
Вдосконалення зброї, створення масових армій і військових коаліцій, багаторічні війни змусили мислителів ледь не вперше замислитися над проблемою взаємовідносин між державами і шукати шляхи її нормалізації, тоді ж вперше заговорили й про зв’язок політики і війн. Правда в тому, що в усі віки кращі уми в усіх країнах на різних континентах виступали проти людожерства війни і, головне, шукали конкретні, практичні шляхи досягнення справді великої мети — вічного миру на землі. Найцікавішою пам’яткою політичної та філософської думки людства, що виступила проти мілітаристського безумства, був і залишається знаменитий трактат великого німецького вченого iммануїла канта „до вічного миру”, опублікований 1795 року.
Або буде розроблений, укладений і виконаний договір, який забороняє війни, або „вічний мир” настане, нарешті, на всесвітньому цвинтарі людства після винищувальної війни.
По - перше, „жоден мирний договір не повинен вважатися таким, якщо при його укладенні таємно зберігається основа нової війни” (цікаво оцінити з цього погляду новітні внутрішньополітичні пакти і договори про консолідацію та співпрацю, підписані на вищому рівні й названі історичними.
Далі кант вказує, що, по - третє, „постійні армії згодом повинні повністю зникнути”, і, по - четверте, „державні борги не повинні використовуватися для цілей зовнішньої політики”. Не війну, не помсту, не залякування, а допомогу, переконання в тому, що тобі можна довіряти, на тебе можна покластися, з тобою потрібно дружити, тебе треба любити і за тебе навіть не шкода життя віддати.
Воно передбачає відхід як суспільних інститутів, так і окремих громадян від цінностей, поглядів та форм поведінки, сформованих в умовах війни і насилля, їх переорієнтацією на цінності, погляди та форми поведінки, що відповідають ненасильницьким соціальним змінам, соціальній справедливості, культурі миру.
К ультура миру - миротворча концепція, ініційована, як і ”культура війни”, оон і юнеско в 90 - ті роки хх століття і опрацьована в їх основних документах - декларації про культуру миру, програмі дій у галузі культури миру.
Мета цієї концепції - сприяння глобальному рухові в напрямку швидкого переходу від культури насилля і війни до культури миру і ненасилля в третьому тисячолітті. На перший план висувається завдання формування цінностей миролюбності, миротворчості, толерантності, неагресивного мислення і неагресивної поведінки, посилення „мирних генів” та приборкання ”генів агресії”. Було б непогано, щоб у кожній війні виникав „зіммельський парадокс” - протистояння сторін, що виникає в результаті конфлікту, заставляє супротивників оцінювати шанси на перемогу і співставляти свої сили.
Якщо прогнозовані шанси на перемогу невеликі, а втрати можуть виявитися суттєвими, то такий стан конфліктного протистояння може утримувати сторони від загострення ситуації. і коли в небезпеці твій народ, твоя земля, захищати її — це справа честі, а отже, усвідомивши всю безглуздість війни, ведучи мирну політику, ніхто не застрахований стати учасником воєнних дій. Уявіть собі, що ніколи не почуєте канонади чи вибухів бомб, ніколи не побачите юрби виснажених голодом біженців, ніколи не будете боятися, чи не загинули любі вам люди в якійсь жорстокій безглуздій сутичці. Якщо подивитися та прислухатися до розмов маленьких дітлахів, то можна почути, з яким захопленням вони розповідають один одному про події якогось боєвика або про бої без правил, що вони дивились по телебаченню. Тому й дивляться з екранів телевізорів на маленьких дітлахів не милий ведмедик вінні пух, а страшний робокоп чи термінатор, які ані хвилини не можуть прожити без стрілянини та бійок. А як хочеться бачити скрізь усміхнені обличчя, радіти сонячному дню, дивитися по телевізору пригоди веселих та кумедних героїв, проглядати старі кінофільми, в яких ніхто і не чув про насильство. Мені здається, що про це мріють усі люди, але чомусь, намагаючись щось наздогнати, якусь примарну пташку щастя, забувають про це і живуть за вовчими законами.
Коментарі
Дописати коментар