внутрішня і зовнішня політика ярослава мудрого таблиця

внутрішня і зовнішня політика ярослава мудрого таблиця

Це система фортець і велетенських земляних стін з дубовим частоколом, які споруджувалися вздовж рік — природних перепон на шляху кочівників — і тягнулися, оточуючи київ із заходу, півдня і сходу.

Землі князівства, де правили залежні від нього місцеві правителі, передавалися дванадцятьом синам князя, великокнязівським посадникам та наближеним боярам. На зміну родоплемінному поділу було запроваджено територіальний, що є однією з основних ознак формування державності; • військову (для створення сильної дружини (війська). Ліквідовано “племінні” військові об єднання і створювалося військо на основі розданих земельних володінь; • релігійну (для посилення єдиної держави і створення єдиного світогляду). Запроваджено християнство для зміцнення зв’язків між окремими частинами держави і для міжнародного визнання русі; • судову (для вдосконалення судочинства). Володимир почав чеканити власні срібні й золоті монети, на одному боці яких було його зображення, а на іншому - тризуб, що став згодом національним українським гербом. Ярослав заслужив у літописах ім’я мудрого правителя; не здобув зброєю нових земель, проте повернув втрачене руссю в роки міжусобиць; не завжди перемагав, але завжди демонстрував відвагу; втихомирив свою батьківщину і любив свій народ. Він навів жах на константинополь за те, що ображені русичі вимагали, та не знайшли там правосуддя, та, помстившись польщі і отримавши назад свої землі, все ж ствердив її цілісність та благополуччя. Перша стала дружиною гаральда, норвезького принца, а потім і короля, який був знаменитий численними подвигами та здобутим у воєнних походах багатством. Завдяки цим зв’язкам і грамотно провадженій мирній зовнішній політиці русь розквітала, маючи можливість вести торгівлю з візантією, польщею, німеччиною, з державами кавказу і сходу.

Проте, визнаючи факт вражаючого розвитку руської церкви, більшість учених стверджують, що патріарх константинопольській усе ж зберігав верховенство над київським митрополитом. Ярослав, котрого розвали мудрим саме за цей здобуток, вперше за історію русі звів загальноприйняті у ті часи закони у єдину руську правду, яка стала правовим кодексом усієї країни.

Наприклад, родичі убитого могли у відповідь покарати убивцю смертю або ж стягнути з нього певну суму грошей, що встановлювалася відповідно до соціального статусу убитого. Варто відмітити, що визначені у законі суми для тогочасного пересічного жителя були достатньо високими і такий підхід до суддівства у ті часи був досить дієвим. Окремий блок статей із закону, присвячених порушенню законів проти рабів та вільних найманих працівників, і досі привертає велику увагу, оскільки спрямований саме на захист прав останніх. Так, ярослав писав, що свідки обов’язково мають бути громадянами вільними, лише при гострій необхідності або у нескладних справах було дозволено спиратися на свідчення раба або слуги.

За старшим сином ізяславом ярослав закріплював київ і новгород із навколишніми територіями; другому, святославу, віддавав чернігів, третьому, всеволоду, - переяслав; четвертому, в’ячеславу – смоленськ, а молодшому, ігорю, - володимир - волинський. Хоча деякий час система ротації влади діяла переважно завдяки співробітництву між трьома найстаршими синами – ізяславом, святославом і всеволодом, незабаром вона зіткнулася з рядом перешкод. Внаслідок цього характерною рисою поярославової доби стали запеклі сутички між племінниками та дядьками, із збільшенням числа князів чвари все більше розгорялися. Кочові племена половців, могутніших за печенігів, учинили ряд нападів, небезпечно близько підходячи до києва і унеможливлюючи рух торговельних караванів по дніпру.

Неспроможні власним коштом зібрати достатньо сильне військо, чимало молодих князів, позбавлених права спадкоємства в системі ротації влади, в боротьбі з суперниками кликали собі на допомогу половців. У 1037 - му (за іншими джерелами – 1017 - му) році після славетної та нелегкої перемоги на печенігами і в пам’ять цієї знаменної події великий князь наказує закласти на місці битви виняткової краси собор та, розширивши кордони києва, обносить його камінними стінами; на зразок константинополя, він називає їх головні ворота золотими, а новий собор – святою софією митрополитською, прикрасивши її щедро золотом, сріблом, муснією та дорогоцінним інвентарем. Митрополитом у соборі було призначено феопемпта – ймовірно, грека, - котрий, за писанням нестора, у 1039 - му році знову освятив храм богоматері, збудований володимиром і пошкоджений великою київською пожежею 1017 - го року.

У софіївському соборі збереглося і донині понад 250 квадратних метрів чудової мозаїки із кольорового каменю та смальти, яка вражає переливами барв, сяянням золота, налічує аж 177 відтінків. Ярослав, як свідчить літописець, дуже любив церковні устави, духовенство та в особливості – самих монахів, не менш любив він і божественні книги; тому наказав перекладати їх з грецької мови на слов’янську, день і ніч читав їх, багато з них наказав переписати та передати до софії для загального користування. Виділивши зі своєї казни достатнє утримання ієреям, він примножив їх число у всіх містах і наказав їм навчати усіх нових християн, провадити освіту серед людей неосвічених, бачив успіхи віри і радів з того, як ревний борець за духовність та справжній мудрий батько свого народу.

Він зробив 83 військових походи, розбив половців (кочівників, які змінили в причорноморських степах печенігів), намагався проводити активну внутрішню політику, спрямовану на зміцнення великокнязівської влади, удосконалював законодавство. Король норвегии олаф ii святой бежит в киев — по просьбе жены ингигерды ярослав мудрый позволяет его сыну магнусу остаться при дворе и воспитывает его как собственного сына. Зведено золоті ворота, на честь перемоги над печенігами побудовано софійський собор, а в ньому створено першу на русі бібліотеку і школу, виник києво - печерський монастир. Після смерті князя володимира, його старший син святополк, раніше ув’язнений батьком за спробу перевороту, був звільнений з в’язниці своїми послідовниками і оголосив себе новим київським князем. У 1021 році новий київський князь боровся зі своїм братом брячиславом, полоцьким князем, а в 1023 - 1026 роках інший брат, тмутараканський князь мстислав вирішив заявити про свої права. Згодом мстислав допомагав ярославу в польських походах 1030 - 1031 років, і надалі брати без сварок правили руссю до 1036 року, коли мстислав раптово помер на полюванні. Крім боротьби за владу і військових походів проти інших держав, ярослав мудрий займався проведенням реформ, частина з яких стала основою культури та побуту для київської русі на довгі роки.

Подія була знаковою – до цього на дану посаду стверджував лише константинопольський патріарх, що зайвий раз підкреслювало залежність київської русі від константинополя і візантійських імператорів. Основне значення статуту полягає в розмежуванні церковної та світської судової юрисдикції, а також виділення у складі церковного суду справ, що вирішуються спільно представниками обох властей. У 1037 році, на місці успішного розгрому печенігів під києвом в 1036, ярослав мудрий заклав софійський собор, де ченцям було доручено переписування церковних книг і їх переклад з грецької. Саме в софійському соборі князь ярослав організував бібліотеку, в якій за різними оцінками налічувалося від 130 до 500 томів – таким багатством міг похвалитися далеко не кожен європейський правитель. На місці битви князь ярослав звелів закласти місто юр’єв (назване на честь християнського імені князя, в деяких джерелах “гюргев”, сьогодні місто тарту в естонії). У 1031 року ярослав і мстислав зібрали велике військо і вторглися в польщу, відвоювавши міста перемишль і червен, і, взявши в полон безліч поляків, поділили їх. Після цього печеніги перестали грати самостійну роль, а виступали як значна за чисельністю частина нового племінного союзу берендеїв, званого також чорними клобуками.

6 тисяч воїнів на чолі з воєводою вышатой, включаючи врятувавшихся з розбитих суден, намагалися пробитися сухопутним шляхом на північ, але цей загін був знищений біля варни імперськими військами.

Протягом усього свого правління київською руссю ярослав мудрий регулярно використовував як закріплення нового союзу укладення династичного шлюбу між членами правлячих сімей. После смерти князя владимира, его старший сын святополк, ранее заключенный отцом за попытку переворота, был освобожден из темницы своими последователями и объявил себя новым киевским князем. В 1021 году новый киевский князь сражался со своим братом брячиславом, полоцким князем, а в 1023 - 1026 годах другой брат, тмутараканский князь мстислав решил заявить о своих правах. Впоследствии мстислав помогал ярославу в польских походах 1030 - 1031 годов, и в дальнейшем братья без ссор правили русью до 1036 года, когда мстислав внезапно умер на охоте.

Кроме борьбы за власть и военных походов против других государств, ярослав мудрый занимался проведением реформ, часть из которых стала основой культуры и быта для киевской руси на долгие годы. Событие являлось знаковым — до этого на данную должность утверждал только константинопольский патриарх, что лишний раз подчеркивало зависимость киевской руси от константинополя и византийских императоров. Основное значение устава состоит в разграничении церковной и светской судебной юрисдикции, а также выделение в составе церковного суда дел, решаемых совместно представителями обеих властей. В 1037 году, на месте успешного разгрома печенегов под киевом в 1036, ярослав мудрый заложил софийский собор, где монахам было поручено переписывание церковных книг и их перевод с греческого. Именно в софийском соборе князь ярослав организовал библиотеку, в которой по разным оценкам насчитывалось от 130 до 500 томов — подобным богатством мог похвастаться далеко не каждый европейский правитель.