михайло стельмах щедрий вечір аудиокнига слушать онлайн
Як тiльки весна десь у житечку - пшеницi розминеться iз лiтом, у нас достигають суницi, достигають уночi, при зорях, i тому стають схожими на росу, що випала з зiрок. Як тільки весна десь у житечку - пшениці розминеться із літом, у нас достигають суниці, достигають уночі, при зорях, і тому стають схожими на росу, що випала з зірок. Даний твір присвячений саме цьому періоду життя письменника, який пройшов у буремні роки революції та громадянської війни, але все ж в пам’яті залишились тільки приємні спогади.
Я эту девочку в фонтане искупаю cкачать быстро или слушать онлайн, как и я эту девушку - в фонтане искупаю, шонбин - я эту девочку в фонтане искупаю, бандит - я эту девочку в фонтане искупаю. На нашем портале вы сможете совершенно быстро скачивать mp3 музыку любых стилей и направлений, слушать сотни радиостанций, просматривать большую коллекцию видеоклипов, заводить друзей, общаться и меняться музыкой, вести дневники и многое другое.
Выбрав категорию по душе вы сможете найти действительно стоящие книги и насладиться погружением в мир воображения, прочувствовать переживания героев или узнать для себя что - то новое, совершить внутреннее открытие.
I загачене бiлими хмарами небо, i одноногi скрипучi журавлi, що нiкуди не полетять, i полатанi веселим зеленим мохом стрiхи, i блакитнава дiброва пiд селом, i чорнотiла, туманцем пiдволохачена земля, що пробилася з - пiд снiгу.
Я замислююсь над ним, а навколо мене починає кружляти видiння казки, її нерозгаданi дороги, дрiмучi пралiси i тi гуси - лебедята, що на своїх крилах виносять з бiди малого хлопця. За високою стрункою дзвiницею, що теж поривається вгору, десь у бiлому пiдхмар ї зникають лебедi, але дзвiн їхнiх крил ще озивається в менi, а може, то вже озиваються розбудженi дзвони на дзвiницi. — от i принесли нам лебедi на крилах життя, — говорить до неба i землi мiй дiд дем ян; у його руцi весело поблискує струг, яким вiн донедавна вистругував шпицi. Якоїсь доброї години гляне сонце iз свого вiконечка вниз, побачить, що там i земля, i люди, i худiбка, i птиця помарнiли i скучили за весною, та й спитає мiсяця - брата, чи не пора землю вiдiмкнути.
— на тихi води, на яснi зорi, — пересмiявшись i споважнiвши, урочисто каже дiд, поглядом показує менi на хату i йде до вчорнiлої катраги майструвати колеса.
Коментарі
Дописати коментар